Чернобыль

«За даними Української Радянської Енциклопедії Чорнобиль — місто районного підпорядкування (з 1941 року), розташоване на правому березі річки Прип’ять, при впадінні її притоки — річки Уж, за 133 км від Києва і за 18 км від залізничної станції Янів. Тисячолітня історія міста і його характеристики вмістились в кілька рядків. Розташоване на березі мальовничої Прип’яті, воно стало рідним для багатьох поколінь. Якщо кинути погляд в історію чорнобильського краю, то зовсім небагато випало на його долю щасливих днів. Життя жителів Чорнобиля — це щогодинна, щохвилинна боротьба за існування: убогі піщані землі, патріархальність побуту, віддаленість від цивілізації — все це наклало відбиток на характер людей, їх світогляд. Не один раз за свою історію Чорнобиль знищувався ворогами, пожежами, місто втрачало багато жителів, але кожний раз знову відроджувалось при більш сприятливих умовах. Воно стало носієм особливої Поліської культури, яка була знищена вибухом на Чорнобильський АЕС імені В.І.Леніна 26 квітня 1986 року.
Рішенням радянського уряду жителі Чорнобиля опинилися в різних куточках України, інших республіках Радянського Союзу. Тільки в перший рік після аварії було евакуйовано 116 тисяч осіб з 186 населених пунктів, розташованих на площі 3,5 тисячі квадратних кілометрів. Так цілеспрямовано порушувалися етнічні і культурні зв’язки, під корінь підрубувалось існування поліщуків як етнографічної групи українського народу. Пройшли роки. В сім’ях колишніх чорнобилян підростає нове покоління, яке виросло вдалечині від рідної землі. Воно не знає історії рідного краю, яка заривається в землю гусеницями бульдозерів. В зоні залишилися покинуті житла їх батьків, дідів, могили предків. Майже 150 сіл українського Полісся з їхнім неповторним культурно-історичним обличчям, пам’ятками старовини і талановитими витворами сучасників перетворилися на звалища радіоактивних відходів. Запустіння, здичавілість, мародерство, люті пожежі вщент нищать усе, що могло б іще розповісти про історію краю. В Чорнобилі зупинилося життя. Обпалений квітневим вибухом, рік у рік тяжко вмирає Чорнобиль, і його біль щоденно-віддається в серцях чорнобилян. Ми не бажаємо бачити мертвий Чорнобиль, ми бажаємо щоб воскресло наше рідне місто і наповнилась життям занедбана земля дідів-прадідів. Для всіх чорнобилян час наче розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після, «до війни і після війни». Але ми пам’ятаємо, звідки ми, чиїх батьків сини і дочки. Давайте заглянемо у свою далеку давнину, перегорнемо пам’ятні сторінки нашої славної історії, яка писалася нашими предками не одне століття. І давайте замислимося над тим, що все-таки ми втратили тієї теплої, тихої квітневої ночі.»
З історичного нарису М.Чернігівця «Чорнобиль — місто без майбутнього?»

Далее перевод на русский язык :

По данным Украинской Советской Энциклопедии Чернобыль — город районного подчинения (с 1941 года), расположен на правом берегу реки Припять, при впадении ее притока — реки Уж, за 133 км от Киева и в 18 км от железнодорожной станции Янов. Тысячелетняя история города и его характеристики уместились в несколько строк. Расположен на берегу живописной Припяти, он стал родным для многих поколений. Если бросить взгляд в историю чернобыльского края, то совсем немного выпало на его долю счастливых дней. Жизнь жителей Чернобыля — это почасовая, поминутная борьба за существование: нищие песчаные земли, патриархальность быта, удаленность от цивилизации — все это наложило отпечаток на характер людей, их мировоззрение. Не раз за свою историю Чернобыль уничтожался врагами, пожарами, город терял много жителей, но каждый раз снова возрождался при более благоприятных условиях. Он стал носителем особой Полесской культуры, которая была уничтожена взрывом на Чернобыльской АЭС имени В.И.Ленина 26 апреля 1986.
Решением советского правительства жители Чернобыля оказались в разных уголках Украины, других республиках Советского Союза. Только в первый год после аварии было эвакуировано 116 000 человек из 186 населенных пунктов, расположенных на площади 3,5 тысячи квадратных километров. Так целенаправленно нарушались этнические и культурные связи, под корень вырубывалось существование полищуков как этнографической группы украинского народа. Прошли годы. В семьях бывших чернобылян подрастает новое поколение, выросшее вдали от родной земли. Оно не знает истории родного края, которая зарывается в землю гусеницами бульдозеров. В зоне остались заброшенные жилища их родителей, дедов, могилы предков. Почти 150 деревень украинского Полесья с их неповторимым культурно-историческим лицом, памятниками старины и талантливыми произведениями современников превратились в свалки радиоактивных отходов. Запустение, дикость, мародерство, свирепые пожары дотла уничтожают все, что могло бы еще рассказать об истории края. В Чернобыле остановилась жизнь. Обожженный апрельским взрывом, из года в год тяжело умирает Чернобыль, и его боль ежедневно отдается в сердцах чернобылян. Мы не желаем видеть мертвый Чернобыль, мы желаем, чтобы воскрес наш родной город и наполнилась жизнью заброшенная земля дедов-прадедов. Для всех чернобылян время как бы раскололось на две неравные части: до 26 апреля 1986 и после, «до войны и после войны». Но мы помним, откуда мы, чьих родителей сыновья и дочери. Давайте заглянем в свою далекую старину, перевернем памятные страницы нашей славной истории, которая писалась нашими предками не один век. И давайте задумаемся над тем, что все же мы потеряли той теплой, тихой апрельской ночью.
Из исторического очерка Н. Черниговца «Чернобыль — город без будущего?»

Чернобыль
или Черноболь — мст. Киевской губ., Радомысльского у., в 140 вер. от г. Радомысля, при впадении р. Ужа в Припять и при многочисленных озерах. В летописях впервые упоминается под 1193 г. После свержения татарского ига составлял особое старост во, которое в 1566 г. названо местечком. В 1775 г. сюда переселились раскольники из Стародубского у. Усадьба владельца помещается на древнем городище; сохранился глубокий ров, отделяющий городище от местечка. Около села группа из 28 курганов и большой курган, назыв. «Татарским», в котором найдено было железное оружие. Вблизи найден клад серебряных римских монет. времени Антонинов. 3 церковно-прих. школы. 14362 жителей, 2 правосл. церкви, костел (постр. в начале XVI-го ст.); до 1832 г. существовал доминиканский м-рь. 2 часовни, 2 церк. прих. школы. Водяная мельницы, 3 кирпичных и 7 кожевенных зав., казенн. винный склад. Амбул. больница, аптека, еврейская богадельня; 3 больших ярмарки. Главные занятия жителей — судоходство, рыболовство и огородничество (одного лука в год вывозится до 30 тыс. пуд.). Пароходная пристань, где грузятся ежегодно в значительном количестве лес, смола, деготь, табак, рыба и огородные продукты, и верфь для постройки деревянных грузовых судов. Близ Ч. в Припяти большая «Чернобыльская мель», ныне значительно расчищенная.

Энциклопедия Брокгауза и Эфрона